Ендопротезування в медицині буквально означає заміну суглобів та інших частин людини на імплантати або ендопротези.
Ендопротезування суглобів
Найчастіше ендопротезування суглобів здійснюється на найбільш навантажених суглоби, які в процесі життєдіяльності людини отримують високе навантаження: колінний, тазостегновий і гомілковостопний. Одна з найчастіших причин операції – останні стадії артрозу, коли суглоб повністю зношений, а кісткові тканини розрослися на стільки, що буквально застопорили суглоб.
Однак не рідко у хворого є вибір – робити операцію чи спробувати уникнути ендопротезування в здавалося б безнадійній ситуації. Наприклад, на 3 стадії коксартрозу.
Чи варто витрачатися на препарати, дорогі фізіопроцедури, які можуть і не привести до бажаного результату? Може не варто мучитися, а відразу лягти на операційний стіл?
Думки з цього приводу різко розрізняються. Лікарі (хірурги), наприклад, частіше скажуть – «звичайно оперувати, у вас вже не оборотна ситуація, вам буде тільки гірше якщо не провести операцію». І будуть частково праві, оскільки артроз на пізніх стадіях не виліковний (можна тільки «приглушити» розвиток хвороби) Але ми то знаємо, що лікарі отримують за операцію хороші гроші, тому часто комерційний інтерес буде превалювати над суто людським ставленням.
Але, навіть якщо ви погодитеся на операцію, це 100% не позбавить вас в майбутньому від цілого ряду проблем. Щоб зрозуміти будь, давайте коротко розглянемо, як відбувається процес ендопротезування кульшового суглоба:
Етапи ендопротезування
На першому етапі зрізають частину стегнової кістки, на якій знаходиться головка суглоба.
Потім в порожнину стегнової кістки встановлюють титановий штир (або з іншого матеріалу), який має на кінці штучну суглобову головку.
На третьому етапі штир фіксують в стегнової кістки за допомогою спеціальних речовин на подобі цементу або клею (це тільки аналогія, не лякайтеся).
Паралельно оперують і іншу сторону суглоба. На тазової кістки зрізається частина вертлюжної западини, куди потім вставляється увігнуте ложе з поліетилену високої щільності. Дане ложе потім служитиме простором, де буде крутитися титанова головка суглоба.
Результати операції
Результатом операції є те, що пацієнт повністю позбавляється від болю, тому як більше немає тих симптомів, властивих артрозу (немає суглоба – немає проблем). Але не все так гладко, як може здатися на перший погляд.
- По-перше, операція по заміні суглоба технічно дуже складна, і завжди є ризик ускладнень і інфікування.
- По-друге, не кожен пацієнт в похилому віці (а це основна частина пацієнтів) може перенести наркоз.
- По-третє, якщо пацієнтові не пощастить з хірургом і суглоб буде погано встановлений (без чіткої «підгонки») – протез швидко розбовтається і через 1-2 роки доведеться знову лягати на операційний стіл.
Але, найсумніше в усій історії те, що навіть при ідеально проведеної операції, в ході життєдіяльності пацієнта штучний суглоб все одно розбовтується, порушується його фіксація через постійну навантаження. В деякий момент суглоб в штучної ніші розхитується на стільки, що порушується динаміка роботи всієї конструкції, що призводить до повторної появи болісних відчуттів.
Тому, максимум через 10-15 років, навіть при акуратній ходьбі, доведеться повторно проходити ендопротезування. І, як вже було зазначено вище, далеко не кожен пацієнт у віці 55 – 70 років буде готовий повторно лягти на операційний стіл, перенести наркоз і величезний стрес. Додайте до цього ще й дорожнечу ендопротезування (від 50 тис. Р. В 2016 р), так що кому-то це буде просто «не по кишені».
Дорогі друзі, висновок напрошується один – поки є можливість, слід постаратися уникнути операції ну або відтягнути її необхідність на максимальний термін. Направте всі свої сили на консервативне лікування, і, можливо, ви зможете уникнути операційного столу.